Хасидизм (від древнеевр. Хасид - побожний), релігійно-містична течія в іудаїзмі , що виникло в 1-й половині 18 в. серед єврейського населення Волині, Поділлі і Галичині як опозиція офіційним іудаїзму, зокрема - раввінату. Засновник - Ізраїль Бешт (1700-60). Для Х. характерні релігійний фанатизм, віра в чудеса, шанування цадиків (праведників, провидців), нібито знаходяться в постійному спілкуванні з богом, обдарованих сверхестественной силою і розпоряджаються всім існуючим за своїм уподобанням. Цадики, як і рабини, з фанатичною ненавистю ставилися до найменшого проникненню знань в народні маси і до революційного руху. На цьому грунті Х. поступово знайшов шлях компромісу з рабинатом і був визнаний синагогою.
Виберіть першу букву в назві статті:
|