Головна

   Велика Радянська Енциклопедія

Хазарейці

   
 

Хазарейці, хазара, народність монгольського походження, що населяє центральну гірську частину Афганістану (Хазараджат). Загальна чисельність близько 1,5 млн. чол. (1975, оцінка). Кажуть на особливому діалекті таджицької мови (хазарагі) з великою часткою монгольських і тюркських слів. По релігії - мусульмани-шиїти. Основні заняття - землеробство (богарне і зрошуване) і скотарство; з ремесел розвинене ткацтво. У зв'язку з малоземельем, розкладанням сільської громади і розвитком капіталістичних відносин посилюється найми і прийняло масовий характер отходнічество в міста. Х. довго зберігали незалежність; в 1892 афганський емір Абдуррахман підкорив Хазараджат за допомогою кочівників-афганців, яким він відвів там літні пасовища.

Літ.: Народи Передньої Азії, М. - Л., 1957; Давидов А. Д., Афганська село, М., 1969.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я
 


 
© 2014-2022  vre.pp.ua