Головна

   Велика Радянська Енциклопедія

Китайський лист

   
 

Китайський лист, лист, що використовує особливі знаки - ієрогліфи, що записують слова або морфеми. У звуковому відношенні ієрогліф відповідає тонованому стилю. Зображення ієрогліфів складається із стандартних рис (від однієї до 28), які лунають в різних комбінаціях. Складні ієрогліфи є комбінацією простих знаків, що уживаються і самостійно. Найдавніші ієрогліфи-піктограми - схематизували зображення предметів; сягають середини 2-го тисячоліття до н. е.. Спосіб накреслення і вигляд ієрогліфів неодноразово змінювалися. У 1 в. н. е.. був вироблений сучасний стиль написання ієрогліфів (кайшу - "зразкове лист"). Загальне число знаків К. п. приблизно 50 тис. У сучасній китайській мові використовується 4-7 тис. ієрогліфів. Китайська традиція розрізняє 6 категорій ієрогліфів, які нині зводять до 3 груп:

1) піктограми і ідеограми (бл. 1500). До них відносяться найдавніші прості знаки (наприклад,? - "Дерево",? - "Гора",? - "Верх",? - "Низ"), а також комбіновані знаки, що вказують на більш абстрактні значення (наприклад,? "Людина "+?" дерево "=?" відпочивати ";?" сонце "+?" луна "=?" ясний, світлий "і т. п.), 2) фонограми (більшість ієрогліфів) - складні знаки, що складаються з так званих ключів, що дають натяк на значення слова або морфеми, і так званих фонетики, що вказують на точне або приблизне звучання знака. Ключі - завжди прості знаки, фонетики можуть бути простими і складними. Наприклад, в знаку? Ма - "мати" ключем є знак? - "Жінка", а фонетика? - Ма - "кінь" (стародавня піктограма). У китайських словниках ієрогліфи зазвичай розташовують по ключах, число яких становить 214, 3) "запозичені" ієрогліфи - знаки різної будови, спочатку створені для запису певних слів, а потім використані для запису інших слів (з абстрактним значенням). Наприклад, знак? (Вид стародавньої зброї) використаний для запису особистого займенника 1-ї особи; знак? "Рука" запозичений для запису прислівники "знову, знову". Одні й ті ж ієрогліфи використовуються для запису фонетично розрізняються, але семантично тих же слів в різних діалектах, а також слів давнього і сучасного мови, значно розійшлися в своєму звучанні. Це дозволило іншомовним народам Японії, Кореї та В'єтнаму запозичувати К. п. (значною мірою разом з китайською лексикою). У середині 20 в. ієрогліфи широко вживаються тільки в Японії і Південній Кореї (у поєднанні з японським складовим листом або з корейською азбукою). К. п. пристосоване до фонетико-морфологічним строю китайської мови. Проте К. п. складно і громіздко для вивчення і використання. З початку 17 в. робилися спроби створення звукових алфавітів. У 1958 в КНР прийнятий транскрипційний алфавіт на латинській основі з 26 букв (використовується в спеціальних областях - індекси, телеграф, навчальні тексти і т. д.). Реформа К. п. і перехід до алфавітного письма пов'язані з великими труднощами (діалектна роздробленість, проблема культурної спадщини). Починаючи з 1956 в КНР ведеться робота з графічного спрощенню ієрогліфів. Введення спрощених ієрогліфів розцінюється як етап в підготовці до корінної реформи листа.

© В. М. Солнцев.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я
 


 
© 2014-2022  vre.pp.ua