нижнее белье для полных
მედიცინის კვლევები

   Велика Радянська Енциклопедія

Шатобріан Франсуа Рене

   
 

Шатобріан (Chateaubriand) Франсуа Рене (4. 9.1768, Сен-Мало, - 4.7 .1848, Париж), французький письменник і політичний діяч. Навчався в коллежах Доля та Ренна. У 1786 вступив на військову службу, при дворі зблизився з опозиційно налаштованими письменниками. У 1792 виступив на стороні королівських військ проти республіки. У 1793-1800 - в еміграції в Англії. Залучений Наполеоном Бонапартом до дипломатичної діяльності, в 1803 відправився в Рим; після проголошення Франції імперією (1804) подав у відставку. У період Реставрації - посол в Берліні, потім у Лондоні. Після 1830 відійшов від політичної діяльності. Літературна спадщина Ш. склало основний фонд т. н. консервативного романтизму. Вже в нотатках "Подорож в Америку" (опубл. 1827) намітилося розчарування Ш. у концепції "природної людини". "Досвід про революції" (1797) знаменує подальший відхід Ш. від матеріалістичних і атеїстичних традицій Просвітництва : тяга людини до абсолютної повноти буття обертається торжеством стихійних, руйнівних сил. Цьому згубному колі ірраціональних прагнень людини Ш. протиставляє романтичний ідеал творчої індивідуальності, в спілкуванні з природою обретающей гармонію і душевну рівновагу. У повісті "Атала, або Любов двох дикунів" (1801) Ш. полемізує з концепцією "природного стану" (див. в ст. Ж. Ж. Руссо ). Егоїстичної активності індивіда Ш. протиставляє релігійне натхнення ("Геній християнства", 1802). У своїй апології християнства Ш. стверджував, що не холодний раціоналізм, а релігійне почуття живило натхнення великих письменників минулого, одухотворяючи всяке справжнє твір мистецтва. У повісті "Рене, або Наслідки пристрастей" (1802) вперше у французькій літературі виведений образ романтичного героя-страдника. Традиційна для Ш. антиномія боргу і руйнівної пристрасті знімається визнанням безцільності якої б то не було діяльності в умовах буржуазного суспільства. "Мученики" (1809), "християнська епопея", задумана як літературна ілюстрація основних теоретичних положень "Генія християнства", оспівує перших християн. Сповнені екзотики, міфів і чудес "Історія останнього з Абенсераджей" і "Натчеза" (обидва опубл. У 1826), які стверджують перевагу християнської етики. Підсумок своїм художнім і філософським шуканням Ш. підвів у мемуарах "Замогильні записки" (опубл. в 1848 - 1850). Йому належать численні статті з питань історії, літератури і політики. У Росії Ш. високо цінували К. Н. Батюшков, А. С. Пушкін. Початок його критичної переоцінки поклав В. Г. Бєлінський.


Соч.: CEuvres romanesques et voyages, t. 1-2, P., 1969; в рус, пров. - Рене ..., в кн.: Французька новела XIX в., Т. 1, М. - Л., 1959.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф., Про мистецтво, т. 1, М., 1976, с. 388-93; Історія французької літератури, т. 2, М., 1956: Європейський романтизм, М., 1973; Moreau P., Chateaubriand, P., 1967; Bicentenaire de Chateaubriand, P., 1971; F. Aug. R. de Chateaubriand, Brux., 1968.

© А. П. Бондарєв.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я
 


 
енциклопедія  біляші  морс  шашлик  качка