нижнее белье для полных
მედიცინის კვლევები

   Велика Радянська Енциклопедія

Царьов Михайло Іванович

   
 

Царьов Михайло Іванович [р. 18.11 (1.12) .1903, Тверь, нині Калінін], російський радянський актор, режисер і педагог, народний артист СРСР (1949). Член КПРС з 1949. Герой Соціалістичної Праці (1973). Навчався в Петроградської школі російської драми (1919-21, педагог Ю. М. Юр'єв), в 1920 ще студентом увійшов до трупи Большого драматичного театру. У наступні роки працював в Василеостровском театрі, колишньому Театрі Корша, в театрах Махачкали, Казані, Сімферополя; в 1933-37 в Театрі ім. Мейєрхольда. З 1937 в Малому театрі (з 1950 директор). Багато років виконував роль Чацького ("Горе від розуму" Грибоєдова; вперше в Василеостровском театрі, потім у Театрі ім. Мейєрхольда, пізніше в Малому театрі), в 60-і рр.. перейшов на роль Фамусова. Громадянськість і партійність публіциста, що відрізняють мистецтво актора, проявилися в зіграної ним галереї молодих героїв - Огнєв, Ромодан ("Фронт", "Крила" Корнійчука), Гаррі Сміт ("Російське питання" Симонова) та ін Складні, розгорнуті психологічні портрети створені Ц. як в драмі - Протасов («Живий труп" Л. Н. Толстого), Ростань ("Село Степанчиково і його мешканці" за Достоєвським), Іванов ("Іванов" Чехова), Арбенин ("Маскарад" Лермонтова), так і в трагедії - Макбет ("Макбет" Шекспіра). Як майстер ретельно розробленої внутрішньої характерності, великою викривальною сили постав актор в ролях Вожака ("Оптимістична трагедія" Вишневського), Старика ("Старий" Горького), Іллі Рєпіна ("Визнання" Дангулова). У творчості Ц. органічно з'єднуються романтичні й реалістичні початку, йому властиве природне поєднання традицій і новаторства. Багатогранному таланту актора близькі також яскрава комедійність і м'який гумор - Хіггінс ("Пігмаліон" Шоу), Глумов ("На всякого мудреця досить простоти» Островського), Дон Сезар де Базан ("Рюи Блаз" Гюго). У 70-і рр.. великою творчою удачею Ц. стала трагічна роль Маттіаса Клаузена ("Перед заходом сонця" Гауптмана). Ц. одночасно виступає і як читець. З 1935 викладає (з 1941 в Театральному училищі ім. М. С. Щепкіна; з 1962 професор). З 1964 очолює Всеросійське театральне товариство (СОТ), з 1959 президент радянського Національного центру Міжнародного інституту театру. Автор книг "Що таке театр" (1960) і "Неповторні миті" (1975). Знімається в кіно. Державна премія СРСР (1947, 1969). Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.


Літ.: Філіппов Вл., М. І. Царьов в ролі Феді Протасова, в кн .: Щорічник Малого театру. 1953-1954, М., 1956; Зубков Ю., Михайло Царьов, "Театр", 1961,? 11; Коржевич Л., Три ролі Михайла Царьова, там же, 1973,? 8; Лейкін Н., Мудре мистецтво Михайла Царьова, в кн.: Актор, актор і ще раз актор ..., М., 1975.

© Ю. А. Зубков.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я
 


 
енциклопедія  біляші  морс  шашлик  качка