нижнее белье для полных
მედიცინის კვლევები

   Велика Радянська Енциклопедія

Центральна рада

   
 

Центральна рада, контрреволюційний об'єднаний орган буржуазної і дрібнобуржуазної націоналістичних партій і організацій на Україні в 1917-18. Створена 4 (17) березня 1917 в Києві на засіданні ради Української партії соціалістів-федералістів за участю Української соціал-демократичної робочої партії, Української партії соціалістів-революціонерів, товариств і організацій. У зверненні "До українського народу" 9 (22) березня Ц. р.. закликала підтримати буржуазний Тимчасовий уряд. 6-8 (19-21) квітня на т. н. Всеукраїнському національному конгресі представників українських буржуазних і дрібнобуржуазних партій і громадських організацій у Києві склад Ц. р. поповнився до 150 чол. Для роботи між пленумами Ц. р. в червні виділила виконавчий орган - т. н. Малу раду з 30 чол. (Голова - М. С. Грушевський, заступник голови - В. К. Винниченка, С. О. Єфремов; члени - А. В. Ніковський, Н. В. Порш та ін.) Друкований орган Ц. р. - "Bicтi Украiнськоi Центральноi заради". Лідери Ц. р., Прагнучи направити український національний рух у буржуазно-націоналістичне русло, намагалися створити "єдиний український національний фронт". На місцях були створені губернські, повітові і міські раді. У квітні - липні 1917 Ц. р. поповнилася представниками селян, солдатів, робітників, студентів, вчителів, буржуазії і поміщиків, обраними на різних з'їздах і конференціях, а також представниками буржуазних і дрібнобуржуазних партій і організацій національних меншин, що проживають на Україні. Всього в травні - липні в Ц. р. було обрано 643 члена (номінально вважалося 815 членів, але брало участь у роботі менше половини). В цей же час почалося формування українських військових частин. Строкатий класовий склад Ц. р. визначив неміцність її соціальної бази, яка розхитувалася внутрішніми протиріччями, що посилилися під впливом наростаючої соціалістичної революції. У цих умовах Ц. р. проводила політику лавірування і обману народних мас демагогічними обіцянками.

У 1-му універсалі (зверненні декларативно-програмного характеру) 10 (23) червня 1917 Ц. р., всупереч бажанню Тимчасового уряду, проголосила автономію України і створила уряд - Генеральний секретаріат. Але вже наприкінці червня Ц. р.. пішла на змову з Тимчасовим урядом і в 2-му універсалі [3 (16) липня] фактично відмовилася від автономії, відклавши її здійснення до скликання Всеросійських установчих зборів. Відступ з позицій 1-го універсалу стало наслідком більшовизації пролетарських мас і найбіднішого селянства, які виступали під гаслом пролетарської революції. З відходом значної частини селянства від Ц. р. і зростанням революційних настроїв в армії Ц. р. по відношенню до Жовтневої революції 1917 зайняла ворожу позицію. Скориставшись перемогою революційних сил в жовтневому збройному повстанні в Києві проти Тимчасового уряду, Ц. р. стягнула до Києва націоналістичні частини, зайняла урядові установи і 31 жовтня (13 листопада) захопила місто. У 3-му універсалі [7 (20) листопада] Ц. р. оголосила себе верховним органом "Української народної республіки" у складі Росії, а в 4-м [11 (24) січня 1918] Ц. р. проголосила "самостійність" України, негласно погодившись на її окупацію австро-німецькими військами. У листопаді 1917 - січні 1918 Ц. р. вела переговори з РНК Радянської Росії і в той же час підтримувала генерала А. М. Каледіна та ін білогвардійців, шукала фінансової підтримки в Антанти і вела таємні переговори з австро-німецьким блоком. Всупереч своїм обіцянкам, Ц. р. не вирішила ні аграрний, ні робітник, ні національний питання. РНК РРФСР в грудні 1917 звернувся з маніфестом до українського народу і з ультиматумом до Ц. р., Викривши її як оплот контрреволюції [написаний В. І. Леніним 3 (16) грудня, направлений до Києва 4 (17) грудня]. Намагаючись зірвати скликання 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад, Ц. р. зібрала в Києві численних представників куркульських "спилок" і військових радий, що не мали нічого спільного з Радами. Проведений у Харкові 11-12 (24-25) грудня 1917 1-й Всеукраїнський з'їзд Рад оголосив Ц. р. поза законом. Поступово трудящі маси України переконалися в антинародній політиці Ц. р. Під ударами повсталого народу, Червоної Гвардії і частин Червоної Армії 26 січня (8 лютого) 1918 Ц. р. бігла з Києва на Волинь, де 27 січня (9 лютого) уклала зрадницький Брест-Литовський договір з австро-німецьким блоком, і 1 березня повернулася до Києва разом з австро-німецькими військами, які в лютому-квітні окупували майже всю Україну. Ц. р. стала маріонеткою в руках інтервентів, але виявилася безсилою придушити визвольну боротьбу із загарбниками і забезпечити вивіз продовольства (головним чином хліба) до Німеччини. Тому 29 квітня герм. командування розігнало Ц. р. і замінило її маріонетковим урядом українського поміщика-монархіста гетьмана П. П. Скоропадського (див. Гетьманщина ).

© Літ.: Ленін В. І., Повні збори соч., 5 вид. (див. Довідковий том, ч. 1, с. 691); Велика Жовтнева соціалістична революція на Україні. СБ документів і матеріалів, т. 1-3, К., 1957; Громадянська війна на Україні 1918-1920. СБ документів і матеріалів, т. 1, кн. 1, К., 1967; Іргиза А., Манілов В., Ястребов Ф. (сост.), 1917 на Київщині. Хроніка подій, К., 1928; королівськи С. М., Рубач М. А., Супруненко Н. І., Перемога Радянської влади на Україні, М., 1967; Золотарьов А., З icторii Украiнськоi Центральноi заради, Xapкiв, 1928.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я
 


 
енциклопедія  біляші  морс  шашлик  качка