нижнее белье для полных
მედიცინის კვლევები

   Велика Радянська Енциклопедія

Упіт Андрій Мартинович

   
 

Упіт Андрій Мартинович [22.11 (4.12) .1877, Ськрівері, нині Огрського району Латвійської РСР, = 17.11.1970, Рига], латиський радянський письменник, літературознавець, громадський діяч, народний письменник Латв. РСР (1943), академік АН Латвійської РСР (1946), Герой Соціалістичної Праці (1967). Член КПРС з 1917. Основоположник латиської радянської літератури. Перший вірш опублікував у 1896, перший розповідь = в 1899. На формування естетичних поглядів У. великий вплив зробили Революція 1905 = 07, знайомство з марксизмом, творчість М. Горького. Виступив проти декадентства в латиській літературі, твердо став на позиції критичного реалізму: розповіді з селянського життя, дилогія «Буржуа» (1907) і "Останній латиш" (1912). Романом "Нові витоки" (1908) У. почав серію романів "Робежніекі" = одне з найзначніших творів латиш. літератури, що оповідає про шляхи латиського селянства в Революції 1905 = 07. Під впливом нового підйому робочого руху У. в 1910 = 11 відкрито перейшов на позиції пролетаріату, розгорнув сміливу публіцистичну і літературно-критичну діяльність. У романах "Жінка" (1910), "В шовкової павутині" (2-а частина "Робежніеков", 1912), "Золото" (1914), "Ренегати" (1915 = 16) У. викривав міську буржуазію і міщанство, в п'єсах "Зов і луна" (1911), "Один і багато" (1914) створив перший в латиській драматургії реалістичні образи робітників-революціонерів. Після Лютневої революції 1917, події якої відображені у збірнику оповідань "Відлига" (1919), У. був обраний до Ради робітничих депутатів Риги і в Виконком Ради. У буржуазній Латвії 1920 = 40 У. розробляв принципи соціалістичного реалізму. Опублікував роман "Північний вітер" (3-а частина "Робежніеков", 1921). Звичаї буржуазної республіки викриті в романах "По райдужному мосту" (1926), "Смерть Яна Робежніека" (1933), "Усміхнений лист" (1937), в сатиричних комедіях, серед яких особливим успіхом користувалися "Купальниця Сусанна" (1922), " Політ чайки "(1926). Вершиною новелістики У. є збірки "Метаморфози" (1923), "Гола життя" (1926), "Оповідання про пасторів" (1930). Трагедіями "Мірабо" (1926) і "Жанна д? Арк" (1930) У. почав історичну трилогію про взаємини героя і народних мас. На історичну тему написана і тетралогія романів "На грані століть" (1937 = 40).

У. = Основний автор 4-томної "Історії світової літератури" (1930 = 34). Фашистський переворот 1934 позбавив У. можливості відкрито брати участь у суспільно-літературній боротьбі. У роки Великої Вітчизняної війни 1941 = 45 У. жив у с. Котинін, поблизу м. Кірова. Трагедією "Спартак" (1943) була завершена історічексая трилогія. У дилогії історичних романів "Земля зелена" (1945; Державна премія СРСР, 1946) і "Просвіт у хмарах" (1951) розкриті життя латиш. села в кінці 19 в., перші кроки латиш. робітничого руху в 90-х рр.. Після 1951 У. цілком зайнятий літературознавчої роботою (книга "Питання соціалістичного реалізму в літературі", 1951, рос. Пров. 1959, та ін.) Перекладав твори А. С. Грибоєдова, М. В. Гоголя, М. Горького, А. Н. Толстого, У. Шекспіра, Г. Гейне, Б. Шоу, Г. Флобера, Г. Манна та ін

Громадська діяльність В. у сов. час була інтенсивною і різносторонньою: заступник голови (1940 = 51) і член (з 1951) Президії Верховної Ради Латв. РСР; голова правління СП Латвії (1941 = 54). Державна премія Латв. РСР (1957). Нагороджений 5 орденами Леніна, 4 ін орденами, а також медалями.


Соч.: Kopoti raksti, sej. 1 = 22, Riga , 1946 = 54; в рус. пер. = Собр. соч. [Вступ. ст. К. Крауліня], т. 1 = 12, М., 1956 = 59.

Літ.: Калве М., Андрій Упіт, Рига, 1957; Зелінський К., Реалізм Андрія Упіта, в його кн.: Жовтень і національні літератури, М., 1967; Kraulins К., Andrejs Uplts, dzive un darbs, Riga, 1963.

© К. Я. Краулінь.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я
 


 
енциклопедія  біляші  морс  шашлик  качка