нижнее белье для полных
მედიცინის კვლევები

   Велика Радянська Енциклопедія

Завадський Юрій Олександрович

   
 

Завадський Юрій Олександрович [р.. 30.6 (12.7) .1894, Москва], радянський режисер і актор, народний артист СРСР (1948). Член КПРС з 1944. Творчий шлях З. почався в 1915 в Студії Є. Б. Вахтангова. У Театрі ім. Вахтангова зіграв Антонія ("Чудо святого Антонія" Метерлінка) і Калафа ("Принцеса Турандот" Гоцці). Учень Вахтангова, З. сприйняв від нього витонченість і строгу чіткість зовнішнього малюнка ролі, натхненність і внутрішню наповненість виконання. Режисерським дебютом З. був спектакль "Одруження" Гоголя (1924). У 1924-31 З. - артист МХАТу; ролі: Чацький ("Горе від розуму" Грибоєдова), граф Альмавіва ("Божевільний день, або Одруження Фігаро" Бомарше) та ін Одночасно до 1936 керував заснованою ним в 1924 театральною студією (з 1927 Театр-студія під керівництвом З.), де поставив спектаклі: "Любов'ю не жартують" Мюссе, "Вольпоне" ??Бен Джонсона, "Учень диявола" Шоу, "Школа неплатників" - Вернея та ін У 1932-35 З. очолював Центральний театр Червоної Армії; в спектаклях "Мстислав Удатний" Прута (1932), "Загибель ескадри" Корнійчука (1934) режисер передав героїчний пафос Громадянської війни. З., творчо розвиваючи сценічні традиції К. С. Станіславського і Е. Б. Вахтангова, прагне до стилістичної визначеності форми вистави, надає велике значення розкриттю авторського задуму силами акторського ансамблю. У 1936-40 З. очолював Театр ім. Горького (Ростов-на-Дону), де поставив спектаклі "Любов Ярова" Треньова, "Приборкання норовливої" Шекспіра та ін З 1940 З. - головний режисер Московського театру ім. Моссовета. У виставі "Машенька" Афиногенова (1941) З. проявив властиві його таланту тонкий психологізм, м'який гумор, мажорне сприйняття дійсності. Особливо яскраво комедійне обдарування З. розкрилося в постановках п'єс Гольдоні - "Шинкарка" (1940) і "Кумедний випадок" (1943). У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 в мистецтві З. переважне звучання придбали суворі героїчні мотиви, вони особливо проявилися в спектаклях «Навала» Леонова (1943), "Зустріч у темряві" Кнорре (1944) і "Бранденбурзькі ворота" Свєтлова (1946), присвячених героїки воєнних років. Серед численних постановок твори радянських драматургів: "Дали неоглядні" Вірти (1957), "Битва в дорозі" Ніколаєвої і Радзинського (1959), "Совість" Павлової (1963, спільно з А. Л. Шансом), "Шторм" Білль-Білоцерківського (1967). Інтерпретація класичної драматургії ("Отелло" Шекспіра, 1944, "Чайка" Чехова, 1945, "Пані міністерша" Нушича, 1946, "Віндзорські насмішниці" Шекспіра, 1957, "Лісовик" Чехова, 1960, і ін) проникнута прагненням висловити характерні особливості стилю і сценічної форми, властиві драматургії, зв'язати класику з сучасністю. Ці спектаклі відрізняє тонке і живе відчуття сучасності, поєднання ліризму, психологічної достовірності образів з глибоким оптимізмом звучання. Значне місце у творчості З. займають спектаклі "Маскарад" Лермонтова (1-а редакція - 1952, 2-я - 1964) і "Петербурзькі сновидіння" (за романом Достоєвського "Злочин і кара", 1969), сповнені трагедійного звучання і великих філософських узагальнень. За виставу "Маскарад" З. удостоєний Ленінської премії (1965). З 1940 викладає в ГІТІСі (з 1947 професор). Державна премія СРСР (1946, 1951). Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.


Соч.: З досвіду режисера, в кн.: Робота режисера над радянською п'єсою, М. - Л., 1950; Про мистецтво театру, М., 1965.

Літ.: Образцова А., Театр ім. Моссовета, [М.], 1959.

© К. Л. Рудницький.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я
 


 
енциклопедія  біляші  морс  шашлик  качка